Одержимість (1981)

Жіноча пристрасність європейської цивілізації, особливо якщо брати до уваги століття панування католицизму, завжди сприймалася з побоюванням і підозрою. Найбільш «правильною» жінкою вважалася та, яка не відчуває сексуального потягу, а її головним почуттям є ніжність до дітей, а основним призначенням - турбота про чоловіка і потомство. Якщо ж їй потрібно щось більше, а тим паче поза власною сім'єю, то це наводить на думки про те, що з нею щось недобре. Наприклад, вона одержима бісом. Це найпростіший висновок, який може зробити людина, особливо фанатично віруюча. Головною героїнею цієї картини є Анна, заміжня жінка, яка має сина. Але ніжне ставлення чоловіка до неї - цього їй уже недостатньо, і вона заводить інтрижку на стороні. Але навіть із цим її вчинком чоловік готовий змиритися і все їй пробачити. Але тільки коханцем виявляється не просто якийсь інший чоловік, а надприродна істота, справжній демон. Анна мучиться від того, що їй доводиться бути далеко від синочка, і вона постійно прагне повернутися додому. Але пристрасть веде її зовсім в інший бік, пересилюючи материнський інстинкт. У цій драмі показано, що жіноча емоційність може принести безліч проблем і самій жінці, і її оточенню. А також помітна спроба розібратися в причинах виникнення «заборонених» бажань. Одержимість - як варіант.