Гарфілд 2: Історія про двох котиків (2006)

Це важливий момент для люблячого господаря Гарфілда Джона. Він просить свою кохану Ліз вийти за нього заміж і перетворив свій будинок в романтичний куточок, відповідний для такого випадку: свічки, тиха музика і пелюстки троянд. Але Ліз приїжджає з власним оголошенням: наступного дня вона вирушає в Англію в ділову поїздку, яка буває раз у житті. У цей момент Джон вагається поставити запитання... але вирішує здивувати свою дівчину, з'явившись в її готелі в Лондоні. Тим часом Гарфілд та Оді влаштовують власний сюрприз, пробравшись до багажу Джона. Вислизнувши з готельного номера, Гарфілд приймає за принца, схожого на Королівського кота, який нещодавно був призначений спадкоємцем замку Карлайл. У підсумку ці два кота ненавмисно міняються місцями, що цілком влаштовує Гарфілда. Зрештою, що ще може бути потрібно товстому, самозакоханому коту, крім цілого палацу, повного прислуги, яка виконує всі його бажання і примхи? Але чого Гарфілд, мабуть, не очікував, так це королівський родич на ім'я лорд Даргіс, який вирішив позбутися Принца, щоб привласнити маєток собі. Даргіс планує знести подвір'я замку (та всіх його тварин), щоб звільнити місце для ряду ОСББ, торгових площ та автостоянок. Гарфілд найбільш відомий як ледачий ненажера, єдиною турботою якого є власне балування, і більшу частину фільму він залишається вірним цим якостям. Але коли помаранчева хутряна кулька усвідомлює, наскільки сильно він сприймав Джона як належне, він зізнається: "Я був таким дурним, егоїстичним котом", і обіцяє повернутися до свого друга. У процесі він також прощає пару фермерських тварин за грубі слова і допомагає їм повернути маєток законному власнику. Фермерські тварини зізнаються, що були нечесні з Гарфілдом.